TOLERANCE TRAVELING POSTER SHOW

TOLERANCE TRAVELING POSTER SHOW
Mirko Ilic (New York, USA)

 

Для мандрівного шоу плакатів “Толерантність” всесвітньо відомі дизайнери створили плакат зі словом “Толерантність” на їхніх рідних мовах. Шоу представляє всесвітньо відомих дизайнерів: Milton Glaser, David Tartakover, Yuko Shimizu, Paula Scher, Manuel Estrada, New Collectivism, Istvan Orosz, Peter Bankov, Jianping He, Fons Hickmann, Michel Bouvet, Chaz Maviyanne-Davies, Alejandro Magallanes, Sue Coe, Felipe Taborda, Tarek Atrissi, Anette Lenz, Hamzah Abdelal, Saki Mafundikwa, Xiao Yong, Srdja Dragovic, Reza Abedini, Sarp Sozdinler, Slavimir Stojanovic, Niklaus Troxler, Katarzyna Zapart, Anur Hadžiomerspahić, Hoon-Dong Chung, Aleksandar Macasev, Seymour Chwast, Rodrigoz Sanchez, Dan Reisinger, Steff Geissbuhler, Drew Hodges, Un Mundo Feliz, Ovidiu Hrin, Pekka Loiri, Marian Bantjes, Alex Jordan, Uwe Loesch, Garth Walker, Pepijn Zurburg, Jessica Hische, Tom Geismar і Boris Bucan.

Показ постійно поповнюється новими постерами, тому він завжди виглядає актуально і має представлений найширшим розмаїттям культур і статей. У кожній країні, в якій подорошує шоу, один з найвидніших дизайнерів цієї країни додає власний плакат на цю тему. В шоу представлено понад 50 плакатів. Шоу побувало у Словенії, Чорногорії, Боснії та Герцеговині та Сербії, в Мадриді, нідерландській Бреді, каліфорнійському Менло Парку та вашингтонському Сіетлі. Тривають переговори про інші міста, зокрема, про Відень та Дубаї.


Проект був ініційований боснiйським художником Мірко Ілічем (США). У Європі він малював комікси, ілюстрації, арт-постери, оформляв книги та обкладинки альбомів. Переїхав у США й став арт-директором міжнародного видання Time Magazine. Згодом став арт-директором Op-Ed сторінок в The New York Times. У 1995 році він створив свою компанію Mirko Ilic Corp, яка розробляє дизайн для широкого кола клієнтів, від благодійних організацій до клієнтів класу люкс. Мірко Іліч отримав багато нагород, його роботи знаходяться в колекціях Smithsonian Museum та MoMA, Нью-Йорк.
Мірко – співавтор кількох книг зі Стівом Хеллером, зокрема ‘Геніальні рухи: 100 ікон графічного дизайну’, ‘Рукопис’, ‘Анатомія дизайну’, ‘Припиніть думати, йдіть робити’, ‘Як використовувати великі літери’ та ‘Презентуємо Шекспіра’. З Мілтоном Глазером він написав ‘Дизайн незгодних’. Він також організовує та курує виставки та читає лекції по всьому світу. Мірко викладає люстрацію в Школі візуальних мистецтв у Нью-Йорку. Студія особливо відома своїми сильними візуальними концепціями.

http://mirkoilic.blogspot.com/2017/03/house-of-tolerance-festival-of-tolerance.html

https://mirkoilic.blogspot.com/2017/04/tolerance-traveling-show-in-cetinje.html

http://mirkoilic.blogspot.com/2017/05/tolerance-opening-in-sarajevo.html

http://mirkoilic.blogspot.com/2017/05/tolerance-in-belgrade.html

http://www.printmag.com/daily-heller/tolerance-is-more-than-tolerating/

http://www.posterpage.ch/exhib/ex354tol/ex354tol.htm

 

Мілтон Глассер

Мілтон Глассер – один з найвідоміших графічних дизайнерів США. Він відомий своїми шоу однієї людини в Музеї сучасного мистецтва та Центрі Жоржа Помпіду. У 2009 році він став першим графічним дизайнером, який отримав національну медаль Arts Award. За свої творчі досягнення його нагородили Національний музей дизайну Купер-Г’юїт (2004) та Асоціація Фулбрайта (2011). Як стипендіат Фулбрайта, Глассер навчався з живописцем Джорджіо Моранді в Болоньї, він – яскравий представник етичного напрямку дизайну. Він був співзасновником революційних Push Pin Studios у 1954 році та журналу New York з Клеєм Фелкером у 1968 році. У 1974 році він відкрив Мілтон Глассер Inc., де творив безліч чудових робіт, зокрема символ I ЛЮБЛЮ NY, мабуть, найбільш поширюваний сучасний логотип.


Феліпе Таборда

Феліпе Таборда – графічний дизайнер з Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Випускник Католицького Університету Ріо, вивчав кіно та фотографію у Лондонській міжнародній кіношколі, комунікаційні мистецтва в Нью-Йоркському технологічному інституті та графічний дизайн у Школі візуальних мистецтв (США). Він працює головним чином у сферах культури, видавничої справи та звукозапису. У 2008 році він випустив свою книгу “Латиноамериканський графічний дизайн” – перший у світі комплексний збірник історичного та сучасного дизайну цього регіону, опублікований видавництвом Taschen. У 2014 році St. John’s University в Нью-Йорку організував виставку Another Point of View, ретроспективу, що охоплює 30 років його його діяльності.

 Сью Коу

Сью Коу вважається однією з найвідоміших сучасних політичних художниць. Народилася в Англії у 1951 році, переїхала в Нью-Йорк на початку 1970-х. Згодом її роботи були ​​на обкладинці “Art News”, а також у численних музейних колекціях та виставках, зокрема, ретроспективна виставка в Музеї Гіршгорна у Вашингтоні. Твердо вірячи у здатність ЗМІ змінювати суспільство, Коу публікувала свої роботи в The New York Times, The New Yorker, Rolling Stone тощо. Коу вважає друк принтів способом дотягнутися до ширшої аудиторії. Зрозумілі й ємні гравюри, літографії та офорти Сью Коу стали надзвичайно популярними.

Саки Мафундіква


Саки Мафюндіква – засновник та директор Інституту віртуального мистецтва Зімбабве (ZIVA) – першої школи графічного дизайну та нових медіа у Зімбабве. Його книга “Африканські абетки: Історія африканської писемності” ​​була видана в 2004 році. Це перша книга про африканське книгодрукування. Його повнометражний документальний фільм “Шунгу: стійкість народу” вперше був показаний на міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA) у 2009 році. У 2010 році він отримав престижну нагороду Усмана Сембена на міжнародному кінофестивалі в Занзибарі та приз за Найкращий документальний фільм на Кенійському міжнародному кінофестивалі. Він був спікером на TED2013 у Лос-Анджелесі. Мешкає й працює у Хараре, Зімбабве.

Цзяньпин Він

Цзяньпин Він народився в 1973 році в Китаї. Зараз мешкає у Берліні, працює графічним дизайнером, професором та видавцем. Він вивчав графічний дизайн у Китайській академії мистецтв (1991-1994), високе мистецтво у Берлінському університеті мистецтв (1997-2001), захистив кандидатську дисертацію з історії культури в Вільному університеті Берліна в 2011 році, викладав у Берлінському університеті мистецтв, працював запрошеним професором Гонконгського політехнічного університету та Китайської академії мистецтв у Хуанчжоу, а також науковим керівником у Китайській академії мистецтв. У 2002 році він створив власну дизайн-студію та видавництво Hesign у Берліні й відкрив у 2008 році філію в Хуанчжоу.

 

New Collectivism

New Collectivism був створений у 1984 році як відділ графічного дизайну в “Neue Slowenische Kunst”. Члени: Дейан Кнез (Laibach), Міран Мохар (спершу член Театру Scipion Nasice Sisters, потім член IRWIN), Дарко Покорн та Роман Ураньєк (IRWIN). New Collectivism використовує метод ретро-принципів.


Девід Тартаковер

З 1975 року Девід Тартаковер працював у своїй власній студії в Тель-Авіві, що спеціалізується на культурі та політиці.
Його роботи отримали численні призи в Ізраїлі та за кордоном, окрема: Золота медаль на восьмому бієнале Лахті, Фінляндія (1989), Гран-прі Московської міжнародної бієнале плакату (2004), Бронзова премія Гонконзької міжнародної плакатної Трирічки (2004), Перша премія Сімнадцятої Колорадської виставки плакатів (2011). Його твори знаходяться у колекціях музеїв Росії, Європи, Японії, Китаю та США. Він збирає та досліджує історію ізраїльського дизайну, а також є куратором дизайнерських виставок у музеях Ізраїлю та за кордоном. Серед книг, які він опублікував – Where We Were, What We Did – своєрідний лексикон 1950-х років у Ізраїлі. У 2011 році в Ізраїлі було опубліковане повне зібрання його творів.

 

Фон Хікманн

Фон Хікманн – графічний дизайнер, автор та професор дизайну. У 2001 році він заснував у Берліні дизайн-студію Fons Hickmann m23. Студія зосереджена на розробці складних систем зв’язку та працює головним чином у сфері культури й входить до числа найвідоміших дизайнерських студій світі, і консультує широкий спектр подій, комунікативних заходів та візуальних виставок, студія займається корпоративним дизайном, дизайном книжок, плакатів, журналів та веб-дизайном.
Фонс Хікманн вивчав фотографію та комунікаційний дизайн, викладав у кількох університетах, проводив лекції та семінари по всьому світу, і наразі є професором графічного дизайну в Берлінському університеті мистецтв, членом Нью-ЙОркського Type Directors Club та Alliance Graphique Internationale.
Фонс Хікманн все частіше займається виданням літератури, присвяченої різноманітним галузям, від фотографії до теорії засобів масової інформації, а також до футбольних та поп-культурних явищ.

Чез Мавіян-Девіс

Британський Журнал дизайну назвав Чеза Мавіян-Девіса “партизаном графічного дизайну”. За свою тридцятилітню кар’єру він отримав багато значних нагород. Контраверсійні потужні роботи дизайнера сфокусовані на питаннях споживацтва, здоров’я, політики, соціальної відповідальності, навколишнього середовища та прав людини. Він навчався (магістр, Центральна школа мистецтв і дизайну в Лондоні) і працював у Великій Британії, Японії, Малайзії, США та у Зімбабве, його країні походження. З 1983 року до недавнього часу він був керівником відомої дизайн-школи The Maviyane-Project в Хараре, Зімбабве.

У зв’язку з несприятливими політичними умовами на батьківщині, Мавіян-Девіс переїхав в 2001 році на навчання у США. Заслужений професор дизайну в Массачусетському коледжі мистецтв у Бостоні, він наразі є незалежним дизайнером. Окрім публікації в численних книгах, міжнародних журналах та газетах, його роботи були виставлялися по всьому світу і включені в кілька колекцій у різних галереях світу. У 2009 році він був призначений почесним доктором гуманітарних наук від University of Massachusetts Lowell. Його книга “Світ запитань – 120 постерів про станів людини” була добре прийнята людьми з усіх сфер життя і отримала кілька нагород.

 Іштван Орош

Іштван Орош – професор Західно-Угорського університету, співзасновник Угорської Асоціації постерів, член Міжнародного альянсу графіки та Угорської мистецької академії. Народився в Угорщині у 1951 році. Був графічним дизайнером в університеті мистецтв та дизайну в Будапешті. По закінченні, в 1975 році він почав займатися театром як сценографіст, а також займався анімаційним фільмом як аніматор і режисер. Пізніше, коли плакат увійшов у сферу його інтересів, він створював переважно плакати для театру, кіно та вистав. На час демократичних змін у Східній Європі він також створював деякі політичні плакати. Він також відомий як графік і ілюстратор. Часто використовує псевдонім Утіш.

 Мішель Буве

Закінчивши Національний університет мистецтв Supérieure des Beaux-Arts у Парижі, Мішель Буве став художником-плакатистом та графічним дизайнером. Живе і працює в Парижі, створив сотні плакатів для театру, опери, музики, танцю, мистецтва, фестивалів та державних установ у Франції та за кордоном. Професор у Penninghen, Париж, член Міжнародного альянсу графіки (AGI) з 1997 року. У Буве пройшли 80 персональних виставок у 35 країнах світу. Його плакати відзначалися нагородами у Франції, Польщі, Чехії, Фінляндії, Хорватії, Болгарії, Росії, Японії, Тайвані та США.